НОВИНИ ТА ПОДІЇ КОЛЕДЖУ
Олекса Тихий: Життя як опір неправді
30.01.2019р. куратор Василенко І.Л. провела відкриту кураторську годину «Олекса Тихий: Життя як опір неправді». Ця зустріч була завершальною в циклі заходів про видатного українського діяча, дисидента, політв’язня, засновника Гельсінської Групи Олексу Івановича Тихого. Останні два роки в Донецькій області пройшли під гаслом вшанування пам’яті Олекси Тихого. Губернатор Донецької області особисто неодноразово відвідував Батьківщину Тихого селища Їжівку та Олексієво-Дружківку, відкрив оновлений пам’ятник та висадив алею дерев, назвавши її на честь знаменитого українця. Школу, у якій Олекса навчався і працював, перейменували на його честь. Уже сьогодні через Костянтинівку, Дружківку, Краматорськ простирається проспект Олекси Тихого. До переліку міст додано і Слов’янськ. Близько 60 кілометрів траси мають спільне ім’я – проспект Олекси Тихого – найдовший проспект у Європі.
Студенти й викладачі КрКДонНУЕТ не були осторонь. У січні 2017 року я відвідала Міжнародну науково-практичну конференцію з нагоди 90 – річниці від дня народження Олекси Тихого за темою «Мислити з Олексою Тихим: Гідність, виховання, ідентичність». Навесні 2018 року циклова комісія гуманітарних та соціально-економічних дисциплін на чолі з головою Вакуленко Л.В. та разом з методистом Департаменту освіти і науки України в Донецькій області Степановим І.Г. відвідали історичний музей Дружківки за темою «Олекса Тихий: Життя як опір неправді». У листопаді 2017 року студентка коледжу Акулова Софія та у 2018 році Савєльєва Ірина виступали на конференції у Миколаєві з темою «Проблеми української мови і культури у працях Олекси Тихого»(керівники Степанов І.Г., Василенко І.Л.)
Захід пройшов у формі спостереження за долею. Студенти заглибилися у життя Тихого через спогади сина, матері, дружини, табірних лікарів,суддів,кадебешників, сусідів, односельців. До портрета клали квіти: «Світла пам'ять тобі, батьку, сину, друже». Його слова звучать особливим сенсом і сьогодні.
«Хочу, щоб будь-який громадянин у будь-якому куточку світу мав реальне право сказати: «Я син мого народу, я живу на своїй землі, мій народ не має потреби в господарях чи жандармах в особі чужої держави, іншого народу чи окремої особи».
«Щоб кожний міг сказати кожному зайді, що зневажає його народ, культуру та мову: «Ти прийшов сюди непрошеним колоністом, твої предки завоювали мій народ шляхом підлих інтриг, обману, підкупу, обіцянок, але вік колоніалізму, національного гноблення минув. Я господар цієї землі. Ти зневажаєш мій народ. Геть з моєї землі!»
Після кураторської години ми поїхали до Олексієво-Дружківки, поклали квіти до пам’ятника Олексі Тихому і завітали в гості до шкільного музею, директор якого Ганевський С.О. провів цікаву екскурсію, показав книжкову виставку, документи та особисті речі відомого односельця. До речі, Ганевський С.О. мій однокласник, тому вдвічі було приємніше розуміти, що пам’ять, мову і культуру малої Батьківщини зберігають її нащадки. Адже Олекса Тихий говорив:«Мова — одна з основних ознак нації. Мова — фундамент культури. Рідна мова — найдорожчий скарб народу. Рідна мова — підвалина інтелекту, рідна мова — основа патріотизму. Рідну мову повинна берегти, розвивати кожна людина. Умирає мова — умирає культура. Умирає культура — припиняється прогрес, і історію починають творити Нерони, Бісмарки, Муссоліні, Гітлери, Сталіни, Мао Цзедуни. А яка то історія — всім відомо».
Актуально, чи не так?
Куратор Василенко І.Л
